0432news

Голокост досі не сприймається як частина української історії, і це створює серйозну проблему для формування спільної національної пам’яті. Трагедії на кшталт Бабиного Яру мають об’єднувати суспільство, а не бути предметом конфліктів і "війн пам’яті". Про це в інтерв’ю РБК-Україна заявив історик Віталій Нахманович. За його словами, ще з радянських часів Голокост в Україні часто розглядали не як елемент власної історії, а як "чужу", зокрема єврейську трагедію. Такий підхід, на думку історика, зберігається й сьогодні навіть серед освічених і неупереджених людей. Бабин Яр як частина історії України "Бабин Яр - це українська історія. Все, що відбувалося на українських землях, є історією України. Але багато хто досі щиро вважає: це не наше, це ваша історія", - пояснив Нахманович. Він зазначив, що саме таке сприйняття заважає перетворити Бабин Яр з місця протистояння пам’ятей на простір порозуміння та єднання.

Бабин Яр досі є місцем війн пам’яті, а не порозуміння (інфографіка РБК-Україна) Роль держави і відповідальність інституцій Історик наголосив, що в Україні існують державні інституції, які мають опікуватися ключовими темами національної пам’яті, зокрема Український інститут національної пам’яті. Водночас тема Голокосту, за його словами, досі не має системної державної підтримки. "Ініціатива має йти не лише з боку суспільства, а й з боку держави. Голокост - одна з найбільших трагедій, що сталися на українській землі", - підкреслив він. Без "змагання трагедій": Голокост і Голодомор Окремо Нахманович застеріг від протиставлення трагедій ХХ століття, зокрема Голокосту та Голодомору. На його думку, змагання за "кількість жертв" лише поглиблює суспільні розколи. "Не треба рахуватися, в кого більше загиблих. Треба шукати те, що об’єднує ці трагедії. Два тоталітарні режими чинили жахливі злочини, і це спільний досвід України", - зазначив історик. Як зберегти пам’ять для майбутніх поколінь Говорячи про збереження пам’яті про Голокост, Нахманович наголосив, що пам’ять жива лише тоді, коли вона потрібна суспільству. Важливо говорити не лише про самі злочини, а й про їхні причини та про тих, хто чинив опір. "Якщо ми будемо використовувати пам’ять для об’єднання, вона залишатиметься актуальною. Якщо ж перетворювати її на інструмент конфлікту, це лише розриватиме суспільство", - резюмував він. Раніше РБК-Україна писало, як у СРСР свідомо замовчували Голокост, підміняючи пам’ять про знищення євреїв абстрактною категорією "радянських жертв". Держава контролювала вшанування пам’яті, переслідувала неофіційні акції, забороняла наголошувати на єврейській трагедії та вписувала війну в ідеологію створення "єдиного радянського народу". Віталій Нахманович розповів про масштаби трагедії в Україні й про системні утиски євреїв, які радянська влада використовувала для розпалювання ворожнечі між народами.