Українська металургія, яка десятиліттями була одним із базових секторів економіки, залишається важливим чинником макроекономічної стабільності навіть в умовах повномасштабної війни.
Про це повідомляє РБК-Україна з посиланням на NV та The Economist.
Ситуація до лютого 2022 року
Так, за даними ЗМІ, до вторгнення РФ гірничо-металургійний комплекс забезпечував понад 10% ВВП та третину товарного експорту країни, формуючи значну частину валютних надходжень і податкових платежів.
У 2021 році внесок ГМК в економіку України становив 10,3% ВВП з урахуванням суміжних галузей і споживчих витрат працівників. Частка металургії в експорті товарів сягала майже 33%, або 22,2 млрд доларів валютної виручки: підприємства галузі тоді сплатили близько 3,5 млрд доларів податків і зборів.
Металургія фактично функціонувала як екосистема: сталь була базою для машинобудування, будівництва, енергетики та оборонної промисловості. До масштабного вторгнення один працівник галузі створював робочі місця ще для чотирьох осіб у суміжних секторах, а кожен тринадцятий найманий працівник в Україні був пов’язаний з металургією. Галузь відігравала містоутворювальну роль у Запоріжжі, Дніпрі, Кривому Розі та Маріуполі. Зокрема:
- на "Азовсталі" працювало понад 10 тис. осіб;
- на ММК ім. Ілліча - близько 14 тисяч осіб;
- на "АрселорМіттал Кривий Ріг" - майже 20 тисяч осіб.
Після початку масштабного вторгнення сектор зазнав значних втрат. Підприємства в Маріуполі, на які припадало близько 40% виробництва сталі, опинилися на окупованій території. Це призвело до втрати 40% експорту чавуну та близько 30% експорту прокату.
За підсумками 2024 року внесок металургії скоротився до 7,2% ВВП, а експорт гірничо-металургійної продукції - до 6,4 млрд доларів, або 15,4% товарного експорту. Податкові надходження від ГМК зменшилися до близько 1 млрд доларів.
Інвестиції попри війну
Попри втрати, галузь продовжує інвестувати. У 2024 році капітальні вкладення металургійних підприємств становили 650 млн доларів, що дорівнює 18,3% усіх інвестицій у промисловість.
Обсяг інвестицій зріс на 8,3% порівняно з 2023 роком. Зокрема, активи групи "Метінвест" у 2025 році спрямували кошти на проєкти енергонезалежності - будівництво газових електростанцій для стабільної роботи під час блекаутів.
Зараз металургія розглядається як матеріальна основа післявоєнної відбудови - від реконструкції інфраструктури до житлового будівництва. Вона забезпечує потреби оборонно-промислового комплексу, зокрема виробництво броньованих елементів, захисних конструкцій і інженерних споруд.
Інтеграція з ринком ЄС
Окремим напрямом є інтеграція з європейським ринком. ЄС залишається основним напрямом експорту української сталі - близько 64% поставок. Але із 2026 року в Євросоюзі почне діяти Механізм прикордонного вуглецевого коригування (CBAM), що створює додаткові бар’єри для експорту. Рішення щодо можливих винятків або відстрочок для України наразі не ухвалене.
За прогнозами, у 2026 році виробництво сталі в Україні може зрости до 6,7-7 млн тонн проти 6,2 млн тонн за 10 місяців 2025 року. Близько 55% продукції й надалі експортуватиметься через обмежений внутрішній попит.
Серед ключових стримувальних чинників експерти називають нестабільне енергопостачання, високу ціну електроенергії, логістичні тарифи, дефіцит кадрів і воєнні ризики.
Як відомо, за 5 років найбільші метпідприємства України сплатили податків і зборів на суму 190 млрд грн, або 6,2 млрд доларів. За підсумками 2024 року сплата податків і зборів чотирьох металургійних компаній становила 1,6% надходжень до бюджетів усіх рівнів.
Але у разі зростання тарифів державних монополій та вантажного тарифу "Укрзалізниці", бюджет ризикує втратити джерело прибутку, адже виробники почнуть закривати підприємства.
