У листопаді 2019 року Кабмін ухвалив Розпорядження №1040-р, згідно з яким дві теплоелектроцентралі Львівщини були передані в управління новоствореному ТОВ "Нафтогаз Тепло". Це рішення мало забезпечити стабільність опалювального сезону, однак за законом передбачалась обов’язкова конкурсна процедура, якої не було дотримано.
Йдеться про Новороздільську та Новояворівську ТЕЦ — об'єкти критичної інфраструктури, які фігурують у так званій "газовій справі", пов'язаній із підозрою у зловживанні пільговим тарифом на природний газ у 2013-2017 роках.
Об’єкти арештовані судом і передані в управління АРМА, а управитель мав бути визначений на конкурсній основі відповідно до принципу прозорості та рівних можливостей. Так і сталося спочатку: наприкінці серпня 2018 року АРМА запросило підприємців до співпраці щодо управління активами, провело засідання тендерного комітету та визначило переможця. Ним стало ПП "Гарант Енерго М" з яким через місяць були укладені договори управління майном.
Однак, вже на початку лютого 2019 року комісія з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій Львівської ОДА обговорювала питання загрози зриву опалювального сезону. Управитель наростив заборгованість за спожитий газ перед Нафтогазом, виникла загроза припинення його подачі на ТЕЦ. Тож обласна адміністрація звернулася до АРМА, Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, Національного антикорупційного бюро та попросила втручання Президента та Кабміну. Друга спроба поставити управителя виявилася також невдалою. І у жовтні місцева влада повідомляє про загрозу виникнення надзвичайної ситуації у Новояворівську та Новому Роздолі.
Далі події розвиваються досить стрімко і 6 листопада Кабмін погоджується з пропозицією АРМА і приймає розпорядження №1040-р, у якому йдеться про застосування переговорної процедури закупівлі заради "забезпечення сталого проходження опалювального періоду" в цих двох містах Львівщини. На цій підставі укладається новий договір управління — із ТОВ "Нафтогаз Тепло".
Порушення конкурсної процедури створило прецедент адміністративного свавілля, що суперечить принципу pacta sunt servanda — договори мають виконуватися.
Чотири відтінки сумнівів
Сумнівів у законності цього рішення кілька:
- ТОВ "Нафтогаз Тепло" була щойно створеною компанією іншим ТОВ «Газ України», яке є дочірньою структурою НАК "Нафтогаз України", який своєю чергою має статус потерпілого у кримінальному провадженні, в рамках якого і були арештовані згадані ТЕЦ.
- Тобто управителем арештованого майна фактично стала пов’язана структура самого потерпілого, що явно суперечило принципу незалежності управителя. На час укладення договору ТОВ "Нафтогаз Тепло" не мало досвіду управління теплоенергетичними підприємствами та арештованим майном, що випливає з публічної звітності. Тобто було порушено базовий принцип nemo index in causa sua – ніхто не може бути суддею у власній справі.
- Переговорна процедура не була передбачена тодішнім законом "Про АРМА", який вимагав відкритий конкурс відповідно до закону "Про публічні закупівлі". Чинна на той час редакція ч. 2 ст. 21 Закону "Про АРМА" зобов’язувала агентство проводити конкурс із дотриманням Закону "Про публічні закупівлі". У той час застосування переговорної процедури допускалося лише у виняткових випадках, передбачених ст. 35 Закону. І загроза надзвичайної ситуації як підстава не була передбачена. Обґрунтуванням для переговорної процедури стали звернення обласної влади, ризики зриву опалення і розпорядження Кабміну. Тобто Розпорядження №1040-р приймалось з метою надання вигляду законності та формального обґрунтування обходу конкурсної процедури, що є класичним прикладом petitio principii — порочного кола в аргументації.
- Новий договір було укладено без часової відстані, яка б вказувала на проведення реальних переговорів чи розгляд альтернативних пропозицій. 13 листопада АРМА повідомляє про розірвання старих договорів, через два дні тендерний комітет обирає нового управителя, з яким 19 листопада укладається договір. У публічному доступі відсутні дані про будь-які інші компанії, з якими АРМА вела переговори. Все це вказує на порушення принципу audi alteram partem — вислухай іншу сторону.
- У наступні роки в аудиторських звітах зазначалося, що в українському законодавстві не існує чіткої процедури визначення управителів. Недосконалість існуючих механізмів відбору управителів в екстрених випадках частково усунули у 2021 році Законом №1530-IX, встановивши, що у разі ризику збою та/або переривання функціонування активів, що може призвести до виникнення надзвичайних ситуацій або збоїв у тепло-, енерго-, електро-, водопостачанні або водовідведенні або постачанні природного газу управління активами може здійснюватися не в у загальному порядку, а шляхом прямої передачі в управління підприємствам, що контролюються державою. Але на час ухвалення Розпорядження №1040-р дії Кабміну й АРМА точно не спиралися на норми закону, що є прямим порушенням конституційного принципу, закріпленого в статті 19 Основного Закону: "посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України".
Описані дії вказують й на фундаментальні порушення статті 1 Протоколу №1 Європейської конвенції з прав людини, яка гарантує право на мирне володіння майном. Власники активів були позбавлені можливості впливати на процес управління своїм майном, що суперечить принципу пропорційності втручання держави в майнові права. Тож, втрата контролю над своїм майном через свавілля державних органів стала підставою для звернення адвокатів до Європейського суду з прав людини, на підставі порушення статті 1 Протоколу №1 ЄКПЛ та статті 6 Конвенції (право на справедливий суд).
Збитки замість прибутку. Cui bono (кому вигідно)?
Документи Рахункової палати констатують, що АРМА не володіє повною і достовірною інформацією про надходження коштів від управління активами. Відсутній належний контроль за виконанням договорів управління, що призвело до недоотримання очікуваної економічної вигоди, що створює передумови до зменшення вартості активів і ставить під сумнів мету їх арешту.
Після передачі ТЕЦ в управління ТОВ "Нафтогаз Тепло" фінансові показники обох підприємств стали негативними. За даними Львівської обласної військової адміністрації, чисті збитки Новороздільської ТЕЦ у 2020-2023 роках становили 56,3 млн грн, 47,9 млн грн, 146,8 млн грн і 112 млн грн відповідно. Новояворівська ТЕЦ зазнала збитків у 37,5 млн грн, 12,7 млн грн, 81,9 млн грн і 62,6 млн грн за ті ж роки.
Паралельно зі збитками фіксуються інші ознаки порушення умов управління. Аудит Рахункової палати виявив, що відповідно до договору, управитель мав перераховувати до державного бюджету 75% чистого прибутку. Попри зафіксоване перевищення доходів над витратами у травні, липні та вересні 2023 року (сукупно на понад 13 млн грн), до бюджету ці кошти перераховані не були. Розрахунково держава недоотримала 10,27 млн грн.
Аналогічна ситуація зафіксована в інших договорах управління з ТОВ "Нафтогаз Тепло" — при доходах, що перевищили витрати на 84,3 млн грн, не було перераховано 63,2 млн грн.
Державні аудитори звернули увагу на ризики корупції при визначенні управителів, що є наслідком невизначеності правового регулювання. За висновками Рахункової палати, відсутність чіткого порядку обрання управителів у виняткових ситуаціях відкриває можливості для ручного управління цими процесами.
Кримінально-правова оцінка
Факти того, що потерпілий у справі отримав пов'язану з ним структуру як управителя арештованого майна, а сама передача відбулася поза конкурсом без прозорої процедури, стали предметом правового аналізу адвокатів АО "Богатир та партнери".
8 квітня 2025 року до Офісу Генерального прокурора звернулося ТОВ «Агропромислове підприємство "Львівське" — юридична особа, якій належать 90,05% у статутному капіталі ТОВ "Енергія-Новий Розділ" і 92,36% у ТОВ "Енергія-Новояворівськ", тобто безпосередній власник обох ТЕЦ.
Предметом заяви стали ознаки неправомірних дій урядовців під керівництвом Олексія Гончарука у листопаді 2019 року. Розпорядження, яке стосувалося стабільного проходження опалювального сезону, на практиці стало відправною точкою для позаконкурсної передачі ТЕЦ в управління іншому суб'єкту. Цей крок було реалізовано через переговорну процедуру, яка тоді не була передбачена для арештованих активів ані Законом про АРМА, ані Законом про публічні закупівлі.
Посадові особи Кабінету Міністрів, підготувавши та ухваливши розпорядження №1040-р, діяли в спосіб, не передбачений законом (ultra vires), чим порушили вимоги статті 19 Конституції України. Це створило передумови для подальших порушень з боку інших органів і суб'єктів.
За таких умов дії службових осіб уряду мають ознаки зловживання владою, службовим становищем та службової недбалості, оскільки ухвалення рішення здійснено за відсутності правових підстав і без урахування наслідків для публічних інтересів, зокрема ризиків втрати вартості арештованих активів. Крім того, службові особи, діючи всупереч інтересам служби, надали перевагу конкретній компанії, пов'язаній з потерпілим у справі, без проведення відкритого відбору та конкуренції, що призвело до незаконних дій з арештованим майном та розтрати та має ознаки кримінальних правопорушень передбачених статтями 364, 367, 388 та 191 КК України.
Спочатку заявник звернувся до НАБУ, згодом до Офісу Генерального прокурора, які не побачили підстав для внесення відомостей до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань.
Не погоджуючись з пасивною позицією правоохоронців адвокати підприємства звернулися до Печерського районного суду Києва зі скаргою на їх бездіяльність. 6 травня 2025 року суд зобов’язав Офіс Генпрокурора зареєструвати кримінальне провадження. Тож епізод, пов’язаний з урядовим Розпорядженням і наслідками його реалізації, тепер має стати об’єктом досудової перевірки.
Дефіцит правових гарантій
Історія з передачею в управління двох арештованих ТЕЦ демонструє, наскільки вразливим є правовий режим захисту бізнесу і його власності в Україні.
Показово, що у так званій "газовій справі", яка має на меті переслідування народного депутата Ярослава Дубневича — ініціатором схеми зі знецінення бізнес-активів виступив саме Кабінет Міністрів, а урядове Розпорядження стало підставою для передачі майна без конкурсу, без відкритого відбору й на користь структури, пов’язаної з "потерпілим" у справі. До речі сформулювати в чому полягають збитки та в якому розмірі вони були завдані, сторона обвинувачення за багато років розслідування так і не змогла.
Тож, як ніколи актуальним для даної ситуації, і не тільки є принцип ubi ius incertum, ibi ius nullum — де право неясне, там права немає.
Без належної правової відповідальності подібні прецеденти множитимуться, руйнуючи довіру до державних інституцій.
