В українській мові дні тижня мають саме такі назви через історичне походження. Вони всі пов'язані з системою нумерації днів у тижні. До речі, в українській мові є ще одне слово — “седмиця”. Воно має старослов'янське коріння, від слова “сім” — “сєдьмь”.
Понеділок
Назва першого дня тижня походить від слов'янських слів “първъ” (що означає “перший”) і “день”. Тобто — перший день, який приходить після вихідних. Серед слов'ян, зокрема, українців, останнім днем тижня вважалася неділя. Часто понеділок наші предки ще називали головою.
Часто можна почути приказку “Понеділок — день важкий”. З'явилася вона ще за часів Київської Русі, адже після її хрещення князь Володимир наказав карати саме по понеділках тих, хто в неділю не ходив до церкви.
Також понеділок вважали “чоловічим днем”. Намагалися не братися до важкої праці, адже після неділі потрібно відпочити.
Вівторок
Це другий день тижня, який від цього і отримав свою назву. Він походить від старослов'янського слова “второй”. Вівторок також вважали “чоловічим днем”, але він вже був легким. Саме в цей день зазвичай починали всі важливі справи, щоб вони принесли бажаний результат.
Середа
На противагу понеділку і вівторку, середа вважалася суто “жіночим” днем. Після хрещення Русі цього дня обов'язково дотримувалися посту. Дівчата і жінки не мили і не розчісували волосся, тому що вірили, що воно припинить своє зростання. Сучасна назва “середа” походить від “середини” тижня.
Четвер
Ще один “чоловічий” день, який вважався дуже сприятливим для різних справ. Проте для деяких видів робіт все ж існували заборони. Наприклад, вірили, що в четвер не можна нічого садити в землю, тому що не вродить. Звичайно, слово четвер пішло від “четвертий”. Адже він є саме четвертим днем тижня.
П'ятниця
“Жіночий” день, який також був пісним. Назва, ймовірно, походить від числа “п'ять”. Цього дня намагалися не виконувати жодних домашніх робіт, жінки не ткали і не шили. А ще існувала заборона на приготування хліба. А ось для суто “чоловічої” роботи, а серед наших предків це вважалися будь-які справи на городі, п'ятниця підходила ідеально.
Субота
Єдина назва серед днів тижня, яка не має українського коріння. Вона з'явилася з уведенням за часів Київської Русі християнства і прийшла від єврейського слова “сабат”, що означає кінець роботи. Для будь-яких справ субота серед наших предків вважалася несприятливим і навіть важким днем. Але дозволялося прибирати в будинку. А ще вірили, “хто народився в суботу — цілий вік буде щасливим”.
Неділя
Назва останнього дня тижня походить від староруського слова “нє дєлать” (не дѣлати), тобто в перекладі на сучасну українську мову “не робити”. В неділю працювати грішно, адже цього дня всі йшли до церкви. Пізніше словом “неділя” позначали й весь тиждень. Ймовірно, сталося так тому, що рахували “від неділі до неділі”.
Читайте також: