Коли почалася війна, були ще підлітками: щемливі історії воїнів з Донеччини, які захищають Україну

Двоє жителів Донеччини боронять Україну в 59-й бригаді імені Якова Гандзюка. Вони відбивають атаки ворога на Авдіївському напрямку.

Про це йдеться у сюжеті спеціальної кореспондентки ТСН Юлії Кирієнко.

Артилеристи працюють під ворожим вогнем

На Авдіївському напрямку працює причіпна гармата Д20. Снаряд від неї летить за десятки кілометрів. Під час роботи артилеристи також змушені ховатися від російських ударів і постійно змінювати позиції.

“Наш противник активно працював по нас. Але нам повезло. Ми саме були в укритті, коли почули дебелі приходи. Вже коли все стихло, вийшли і побачили приходи біля самої гармати”, – каже артилерист Сергій.

Росіяни тоді не влучили. Гармата стріляє й досі. Але хлопці за такої ясної погоди з укриття виходять лише для пострілів, щоб прикрити піхоту.

Історії воїнів з Донеччини

Військовому Андрію – лише 23 роки, він з Авдіївки. Він за посмішкою намагається приховати біль, бо дотепер не знає, де його рідний дід і тітка.

“Те бомбосховище, в якому вони перебували, туди влучили ФАБом. Я не знаю, живі вони чи ні”, – каже Андрій.

Хлопець каже, що до війни Авдіївка була дуже гарним місто. Згадуючи про ті часи, Андрій не стримує сліз.

Герман – родом з Краматорська. Ще підлітком 2014-го бачив, як місто окуповували і звільняли. Незадовго до повномасштабного він працював у “РіоПіца”, куди торік окупанти поцілили ракетою та вбили його колег і друзів. Через війну чоловік уже два роки не бачить дитину. Але радий, що сімʼя далеко від цих обстрілів.

Коли Росія вдерлася до України, ці хлопці були неповнолітніми. І всі ці роки жили на своїй Донеччині, за яку тепер воюють. Бо не хочуть пробачати ворогові те, що він зробив ще далеких 10 років тому. А ще більше – те, що коїть зараз.