Армія РФ вдарила касетним «Іскандером» біля дитячого майданчика увечері 4 квітня.
Від удару загинуло дев’ятеро дітей та 10 дорослих. Ще одна жінка загинула внаслідок атаки «Шахедів» під час рятувальної операції. 75 людей — дістали поранення.
Про другий день жалоби в Кривому Розі йдеться у сюжеті Ольги Павловської.
Найменшому загиблому було три роки
Тимофію Цвітку найменшій жертві ракетного удару по Кривому Рогу було лише три роки. Він обожнював жуків і знав на памʼять усі планети.
Хлопчика згадують як дуже спритного та допитливого.
У момент удару, він з бабусею йшов додому з дитячого майданчика. Хлопчика намагалися реанімувати, проте від отриманих травм, він помер у лікарні. Його бабусю рятують і досі.
Семирічну Аріну ховають разом з дідусем. Сергій Самодін все життя рятував людей, працював у пожежній частині.
Того вечора він гуляв на майданчику з двома онуками. У момент обстрілу повертався додому.
Росіяни вдарили балістикою біля грального майданчика о сьомій вечора, коли надворі було повно людей. Вибух пролунав майже одразу після тривоги. Сховатися не було часу.
Аріна Самодіна з дідусем Сергієм загинули на місці. Її двоюрідний брат — чотирічний Ярослав отримав тяжкі поранення. Його рятують у Дніпрі.
Поруч із дівчинкою на майданчику загинули ще двоє дітей з її школи.
«Аріна і Радіслав були в другому класі, а Герман — в третьому класі. Це були світлі чисті дитячі душі, які клята російська вбила», — згадує загиблих директор криворізької гімназії 41 Андрій Рогаль.
Російська ракета забрала життя двох братів
Костя та Микита двоюрідні брати. Їх ховають разом. Микиті Перехресту було пʼятнадцять років.
Девʼятикласник гуляв після уроків разом із друзями. З їх компанії загинули пʼятеро підлітків.
Директорка місцевої гімназії Тетяна Бєлікова розповіла, що загиблі були однією дружньою компанією.
Класна керівниця Микити Олена Алдабаєва згадує про нього як про спокійного та чемного хлопця.
«Дуже чемний. Ніяких конфліктів у нього з однокласниками не було. Дуже світла дитина», — розповіла Олена.
Його двоюрідного брата Костю, забрала до себе тітка. Після смерті батьків він став сиротою у 12 років.
«Відповідальний, добрий, такий працьовитий! І що не попросиш — все виконає», — охарактеризувала Костю його вчителька Ольга Заіка.
У шістнадцять підліток пішов вчитися на помічника електромашиніста. У ліцеї кажуть: не пропускав жодного заняття, аби віддячити тітці, яка стала для нього названою мамою.
Майстер виробничого навчання Олександр Лукʼянчук пригадує, що хлопець намагався вчитися якнайкраще, аби отримувати стипендію, щоб не залежить не від кого фінансово та допомагати своєму опікуну.
«Такий доброзичливий! Завжди готовий прийти на допомогу. Жаль, що такі діти уходять, дякуючи цій сволоті, цій росіі, які не жаліючи нікого і ніде, роблять по дітях такий приліт! Це не звірі! Це щось погірше!» — розповів Віктор Легун, директор транспортно-металургійного ліцею.
«Найгірше — це ховати своїх дітей»
Найстаршому із загиблих того дня дітей Нікіті Солоніченку — було 17. Його батько у війську. Дядько Сергій Солоніченко теж. Він розповів, що намагався боронити дітей на передовій, однак не зміг у тилу.
«Мы с самого начала пошли, но мы не думали, что мы будем детей своих раньше ховать! Хай лучше б нас забрали, хай лучше он бы жил! Це самое худшее, когда своего ребенка хоронишь, а сам останешься. Для кого жить уже?», — розповів Сергій Солоніченко.
Нікіта навчався в автотранспортному коледжі на механіка. Його класна керівниця Ольга Мотенко одразу після вибуху почала телефонувати учням.
За номером Нікіти відповіли. Та не він.
«Дуже чуйний, дуже розумний хлопчик, цілеспрямований. назавжди в нашому серці залишиться усміхненим зі своєю іскоркою в очах!», — згадує хлопця Ольга.
На місце їхньої загибелі люди і досі несуть квіти та іграшки. Жалоба у Кривому Розі триватиме й у середу.
Нагадаємо, ТСН.ua зібрав все, що відомо про кривавий удар росіян у Кривому Розі.
Читайте також: