Захисник Вячеслав Кут’їн понад рік перебував у полоні і внаслідок поранення втратив обидві кінцівки.
Історію мужнього захисника розповідає Zaxid.net.
Чоловік розповідає, що виріс в Луганську і ще у 2014 році почув перші вибухи. Повномасштабне вторгнення РФ його застало у Польщі, де він прожив до цього 8 років. В перші ж дні повномасштабної війни Кут’їн приїхав на Батьківщину і долучився до лав Сил оборони.
Вячеслав під час жорсткових боїв на Запорізькому напрямку врятував побратимів, прикривши собою гранату.
«Почався артобстріл, ми заховалися в бліндаж і ворог, на жаль, підійшов дуже близько і почав закидувати нас гранатами. Я почав відстрілюватись, залетіла перша граната, я поклав на неї ноги, бо розумів, що ця граната може нас всіх повбивати», — розповідає військовий.
Навіть втративши одну ногу, він продовжив бій.
«Після того, як мені відірвало першу ногу, праву, я далі вів бій. Коли залетіла друга граната, я так само поклав на неї ноги й відчув, що в бронежилет щось потрапило. Я відкинувся трохи назад, втратив свідомість, але буквально на кілька секунд. Коли прийшов до себе, побачив вже третю гранату. На третю гранату так само поклав ноги, бо вже розумів, що мені немає що втрачати, а життя хлопців треба зберегти, і своє життя також», — говорить Вячеслав.
Лише зупинивши собою четверту гранату, він з побратимами вирішив, що потрібно зберегти життя і здаватися у полон.
«Почав кричати, що ми здаємося. Хотів накласти собі турнікет, але вони (росіяни — Ред.) не хотіли чекати і збирались продовжувати бій. Вони закинули четверту гранату. І так само четверту я прийняв на ноги. І вже тоді ми вирішили здаватися в полон і вилазити з бліндажа», — зазначає мужній боєць.
Вячеслав розповідає, що з них трьох тільки він один потрапив до полону. Ще одному хлопцеві вдалося втекти від пазурів ворога, а третій побратим загинув.
Жахи полону
Боєць розповідає, що у полоні росіяни катують український захисників просто так, заради розваги.
«Найгірший мій досвід полону — в Сибіру. Там годували вже краще, але регулярні побиття, катування, знущання, принижування — це все було кожного дня. Для них це була просто розвага, просто їм так хотілося. Не було жодної причини на те, щоб це робити. Вони, наприклад, дали нам якийсь вірш вивчити, хтось його не вивчив, і все… Це й була причина для побиття і знущання», — згадує жахи полону захисник.
Раніше воїни ЗСУ показали унікальні кадри боїв біля Покровська та розповіли, що там насправді відбувається.