Коли Юрій святкує іменини 2025 року
Протягом 2025 року власники імені Юрій мають кілька нагод відсвяткувати свій день ангела. Згідно з православним календарем, це відбувається 4 лютого, 23 квітня (у день вшанування святого Юрія Переможця), 23 червня, 31 липня та 26 листопада.
Життєпис святого Юрія
Святий Юрій вважається символом незламної віри та мужності. Його образ часто зображають у вигляді хороброго воїна, який, попри жорстокі муки та переслідування, залишився вірним християнським переконанням до останнього подиху.
Юрій з’явився на світ у III столітті на території сучасного Лівану в родині християн. Ще з дитинства він вирізнявся сміливістю та глибокою духовністю.
Досягнувши зрілості, Юрій приєднався до лав римського війська. Саме тоді його доля різко змінилася, адже вірність Христу виявилася для нього шляхом страждань і, зрештою, мученицької смерті.
За незламну відданість християнській вірі та відмову зректися Бога Юрія жорстоко катували, а згодом стратили. Його мужність у хвилини нестерпного болю стала уособленням духовної сили та відваги. З того часу святого Юрія вшановують як покровителя воїнів, захисників, лицарів і всіх, хто стоїть на захисті своїх ідеалів та переконань.
Як в Україні вшановують день святого Юрія: звичаї та обряди
Свято Юрія в Україні здавна мало особливе значення, і в кожному регіоні воно набуло своїх назв — хтось казав Юра, хтось Юрій, а подекуди його знали як Юр’їв день. Звичаї, пов’язані з цим днем, були барвистими й символічними.
Одним із найпоширеніших обрядів було годування худоби квітами, які називали “юрочки”. Вважалося, що це принесе багаті надої. Корів виганяли на пасовиська тільки після сходу сонця, бо до цього моменту, за повір’ям, відьми мали силу завдати шкоди. Перед вигоном тварин обов’язково зверталися з молитвами до святого Юрія, просили в нього захисту для худоби та доброго здоров’я.
Цей день ще знали як Весняного Юрія. У народі вірили, що він володіє ключами від літа й відкриває двері для тепла. Відтоді земля починала стрімко вкриватися травами, і казали: “Юрій землю відкриває”. Саме на цей період припадав і приліт ластівок, що сприймалося як передвістя весняних гроз. “Ластівка прилетіла — скоро грім загримить”, — казали старі люди.
У цей день суворо заборонялося мати справу з вовною — не можна було її в’язати чи навіть тримати в руках. Інакше, за повір’ям, вовки напали б на отару. Не годилося також лаятися чи кричати — щоб блискавка не влучила.
У закарпатських селах молодь мала свої традиції: обливання водою та прикрашання осель березовими віниками були неодмінними елементами святкування.