Хоча сучасні жінки доволі активно борються з “апельсиновою шкіркою”, в Радянському Союзі це не вважалося чимось важливим. Ніхто навіть не замислювався над темою целюліту, це не було предметом обговорень, мінусом у зовнішності дівчини чи її комплексом.
Про целюліт вперше почали говорити у 80-х роках минулого століття. Тоді ж в аптеках почали активно з'являтися різноманітні антицелюлітні напої та креми. Однак на відміну від Заходу, в СРСР ця тема взагалі не просувалася як проблема. Жінки не надавали целюліту особливого значення. Тоді основними засобами для боротьби з зайвою вагою або недоліками у фігурі були душ Шарко, контрастні ванни, фізіопроцедури. Все це можна було отримати в санаторіях.
Жінки в СРСР не знали про целюліт тому, що не вважали його чимось незвичайним. Сьогодні ця тема стала більше комерційним проєктом, який базується на індустрії краси. Однак з точки зору медицини, целюліт – це жировий прошарок, який пов'язаний з жіночими гормонами, а не ознака ожиріння чи якоїсь хвороби.
Читайте також: