Безвинний чоловік був помилково засуджений до страти за вбивство, яке не скоював, і провів майже чотири десятиліття у в'язниці, але тепер він на волі та наполягає, що не є озлобленим.
Про це пише Mirror.
Роберту Дюбуазу було лише 18 років, коли 19-річна Барбара Гремс зазнала сексуального насильства і була жорстоко вбита у серпні 1983 року, коли поверталася додому з ресторану в Тампі, штат Флорида, США.
За основу звинувачення була рана на щоці Барбари, яку судмедексперт визначив як слід укусу. Попри відсутність явних підозрюваних, працівник заправної станції неподалік місця злочину виділив Роберта як члена групи, відомої тим, що “створює проблеми”.
Слідчі зібрали зразки укусів у декількох чоловіків, серед яких був Роберт, а судовий стоматолог дійшов висновку, що його зуби збігаються з міткою на щоці Барбари.
Роберта було визнано винним у вбивстві і спочатку засуджено до страти, яка пізніше була замінена довічним ув'язненням. Лише 2018 року організація Innocence Project переконала прокурорів переглянути справу.
Тест ДНК, недоступний на початку 1980-х років, виявив причетність ще двох чоловіків — Амоса Робінсона та Аброна Скотта. Обидва вже відбували довічне ув'язнення за інше вбивство.
2020 року Роберт нарешті звільнився з в'язниці, провівши 37 років за ґратами за злочин, якого не чинив. Роберт поділився, що навчився відпускати будь-яку агресію.
На нещодавній сесії Reddit AMA з журналістами з Тампа-Бей Крістофером Спатою та Деном Салліваном він розповів про свої випробування. Коли його запитали, як він справляється з гнівом через свою ситуацію, Роберт відповів: “Багато людей зляться на мене, бо я не злюсь. Я не дозволяю гніву управляти моїм життям чи моїм розумом у такий спосіб. Я вирішив не бути озлобленим. Я не хочу нікого ненавидіти, і цього не роблю. Тому натомість я обираю співчуття. Коли мене посадили, я був приголомшений. Як це могло зі мною статися? Як я сиджу в камері смертників? Це було схоже на поганий сон, від якого я не міг прокинутися. Я був у режимі захисту, намагаючись вигадати будь-який спосіб довести свою невинуватість. Але я не сердився. І я бачив, що ненависть робить із людьми у в'язниці”.
Зараз йому 59, і він також розповів, що попри те, що його усунули від слухань щодо умовно-дострокового звільнення, він ніколи не втрачав надії довести свою невинуватість. “Я вірив, що мене визнають невинним. У якийсь момент, особливо після третього слухання щодо умовно-дострокового звільнення, в якому було відмовлено, я мав подумати про себе, навіть якщо я помру тут, я просто хочу, щоб правда в якийсь момент вийшла назовні для моєї родини”, — сказав він.
Роберт, який не дихав вільним повітрям від початку 80-х, виявив, що акліматизація до сучасного життя – це величезна проблема. У своїй проникливій статті він поділився своєю складною технічною боротьбою: “Телефон. До того, як я потрапив туди, якщо ви хотіли кудись піти, ви використовували паперові карти. Жодних карт Google або мобільного телефону. Не кажучи вже про речі, які ви можете знайти в Інтернеті зараз, коли вам довелося б їхати, хто знає скільки км, щоб знайти те, що ви шукаєте. Деталь, предмет меблів ви можете переглядати, нікуди не йдучи. Я не спав усю ніч із телефоном у перші декілька ночей. Спершу я не міг відповісти, коли мені телефонувала моя адвокатка С’юзан. Я постукував по ньому, бо не знав, як його рухати. Спочатку це було приголомшливо. Я бачив мобільні телефони у в'язниці, які люди іноді отримували, але я ніколи не користувався ними”.
Попри політику Флориди щодо компенсації несправедливо ув'язненим особам у розмірі 50 000 доларів за кожен рік ув'язнення, заковика, відома як правило “чистих рук”, позбавила Роберта цього права через дрібні крадіжки в юнацтві, зокрема крадіжку інструментів і злив бензину.
Не зніяковівши, Роберт боровся за законодавчі зміни та здобув перемогу: законодавці надали йому 1,85 мільйона доларів. Його хрестовий похід на цьому не закінчився, оскільки він подав до суду на місто Тампа, задіяних детективів та судового стоматолога, чиї свідчення про слід укусу сприяли його неправомірному засудженню.
У лютому міська рада Тампи одноголосно погодилася присудити Роберту 14 мільйонів доларів. Однак він наполягає, що отримає лише близько половини цієї суми після судових витрат та гонорарів адвокатів, і жодна сума грошей не зможе компенсувати його втрати.
“Я не отримаю 14 мільйонів доларів, я отримаю лише близько половини цієї суми після судових витрат та гонорарів адвокатів та всього іншого. Гроші нічого не відновлюють”, — заявив він.
У березні Аброн Скотт зізнався у вбивствах Барбари та ще однієї жінки з Тампи, Лінди Лансен. Амос Робінсон все ще чекає на суд. Обидва чоловіки продовжують залишатися особами, які представляють інтерес принаймні у трьох інших невирішених справах у затоці Тампа.
Нагадаємо, небезпечний злочинець, якого розшукували 20 років, влаштувався на роботу поліцейським. Він вчинив убивство ще у грудні 2004 року.
Читайте також: